Головна | Реєстрація | Вхід | RSSСубота, 21.07.2018, 20:15

НВК "Школа - ліцей журналістики...

Меню сайту

Скринька добрих справ

 

12 квітня 2018 року у нашому ліцеї розпочався місячник з упорядкування території навчального закладу. Учні наводили порядки у класних кімнатах, перекопували закріплені ділянки, висаджували рослини. 

Герої Крут – борці за незалежність України

     29 січня  2018 року українська громадськість відзначила День пам’яті героїв Крут. 100 років тому молоді захисники Української Народної Республіки власною кров’ю вписали нову героїчну сторінку в історію українського визвольного руху.

     У ліцеї журналістики, економіки та правознавства щорічно цього дня проводиться низка заходів по вшануванню пам’яті юних добровольців студентів київських вузів та бійців вільного козацтва.

     Цього року члени учнівського самоврядування  провели для ліцеїстів урок-реквієм, де розповіли про події тих героїчних днів. Нікого не залишили байдужими  слова поезії Павла Тичини:

  «…На Аскольдовій могилі

Поховали їх —

Тридцять мучнів-українців,

Славних молодих…».

     Пам’ять полеглих Героїв вшанували хвилиною мовчання та запаленими свічками.

   Учасники уроку-реквієму підкреслили, що 29 січня 1918 року – це не лише день скорботи, а й день величі духу української нації. Подвиг героїв Крут  навічно вписаний до літопису боротьби за незалежність Вітчизни як одне із свідчень незламності духу українського народу, його вічного прагнення до волі і справедливості. Цей подвиг приклад, як не на словах, а на ділі любити рідну країну.  Нехай же він стане для всіх нас важливим уроком національної єдності та патріотизму.

 

 

Відкрий своє серце

Спробуйте бути хоча б трохи добрішими —

і ви побачите, що будете не в змозі зробити поганий вчинок.

Конфуцій

 

     Добрі вчинки… Чи задумувалися ми коли-небудь, як часто творимо добро для інших? Насправді, щоб робити добро, не обовязково допомагати великими коштами дитячим будинкам чи лікарням (хоча це також хороша ідея, та, на жаль, не всім під силу). У житті кожної людини завжди є місце безкорисливому, доброму вчинку. Всі ми звичайні люди, аж ніяк не герої. Але, тим не менш, іноді можемо максимально наблизитися до людського ідеалу, розкрити своє серце, зробивши щось таке, що дасть можливість пишатися собою ще довгий час. Я неодноразово ставала свідком справжніх добрих вчинків знайомих мені людей. Звичайно, далеко не завжди вони були  по – справжньому  геройськими . Але якщо розглядати їх у контексті звичайного життя, то ці душевні поривання виразно виділяються і стають дуже помітними.

     А інколи буває й таке, що ідеї добрих справ самі знаходять тебе. Нещодавно наші волонтери із загону «Open heard» – відкрите серце – розповіли звичайну історію з життя, яка вразила дитячі душі ліцеїстів. Зовсім поряд із нами, в с. Антонівка, є будинок сімейного типу. Його власниця Людмила Федорівна Крюковська виховує шістьох прийомних дітей. Молодшій дівчинці Галинці, яку лагідно називають наші учні «миле янголя Галюся», лише п’ять рочків. Коштів на утримання дітей, як завжди , не вистачає. Учнів, батьків, учителів  нашого ліцею так зворушила ця історія, що одноголосно було прийнято рішення взяти шефство над цією родиною. Було оголошено збір речей, книжок, іграшок…

    Людмила Федорівна разом зі своєю малечею запросила вихованців  ліцею до себе у гості. І вже 15 грудня ця довгоочікувана зустріч відбудеться. А юні волонтери запросять родину на новорічні заходи, що проходитимуть у стінах рідного закладу 19 та 28 грудня.  Дарувати тепло своїх маленьких сердець, відкривати їх ближньому – саме ці якості прагнемо виховати у наших учнях.

   Багатьом відома приказка: хочеш змінити світ – почни з себе. От у цьому випадку якраз дуже доречно до неї дослухатись. Якщо кожен із нас почав би робити хоч і маленькі, зате добрі, справи, то міг би підмітити, що люди навколо стають від цього привітнішими  і дедалі частіше посміхаються. Простягніть руку допомоги тим, хто її потребує. У зв’язку зі складною політичною ситуацією та воєнними діями в Україні волонтерський рух набув великого розмаху. Приєднайтесь до груп волонтерів – і ви відчуєте, що завдяки добру, яке ви робите, ваше життя наповнюється новим змістом.

Воїнам АТО до свята

Грудень, 2017. Ліцейський  парламент організував збір солодощів у дарунок до Нового року для воїнів АТО

Вшанування пам’яті

     У грудні  цього року виповнюється 100 років від дня народження Всеволода Федоровича Заботіна, який 55 років життя віддав суднобудівній галузі. З 1961 по 1986 роки він був незмінним директором Херсонського суднобудівного заводу. За час його керівництва було реалізовано 18 проектів, побудовано 230 суден, з яких 76 пішли на експорт. Заводом був зведений житловий мікрорайон «Корабел» з усією інфраструктурою.

     Представники парламенту нашого ліцею, учні  10 класу Тетяна Литвиненко, Тетяна Глазкова та Дар'я Борозинець взяли участь в урочистостях, присвячених пам'яті відомого містобудівника та директора Херсонського суднобудівного Всеволода Заботіна. Заходи проходили  в гімназії номер 3, яка носить його ім’я.

У 2016-2017 навчальному році членами шкільного парламенту на чолі з президентом  Крючковою Анастасією було розроблено план волонтерської діяльності. Очолила загін волонтерів міністр волонтерського загону, учениця 6 класу Луняко Олександра. Завзята управителька загону обрала для себе кредо: "Добром не прославляються, ним живуть!"

"Скриньку" добрих справ поповнювали акціями:

  • доброчинний ярмарок у вересні;
  • "Подаруй іграшку дитині" у жовтні до Всесвітнього дня інвалідів;
  •  "Посилка для воїна" - збір провізії воїнам АТО та збір смаколиків дітям зони АТО;
  •  "Пасхальний кошик для солдата" у квітні.

 

Привітання воїнам АТО

12 травня у ліцеї журналістики, економіки та правознавства пройшла акція "Листівка для воїна АТО". Учні 5-7 класів  під керівництвом Ірини Едуардівни Завгородньої зробили чимало малюнків для наших воїнів- захисників. Малюнки супроводжувалися щирими побажаннями міцного здоров’я, миру, добра та вдячністю за наше мирне небо.

 

Шефство над молодшими учнями

Члени ланки  "Юний ерудит" ліцейського  парламенту займаються шефською роботою.  з малюками 5 класу Під час перерв вони проводять з учнями 5 класу  цікаві ігри та інтелектуальні конкурси,  розважають їх та разом з тим спрямовують  на сумлінне навчання.

 

Творчість  наших ліцеїстів

   Мій найулюбленіший вчитель! 

Лише той Учитель, хто живе так, як навчає.

Г. Сковорода

   З першого дня свого існування людина завжди прагнула до знань і, звичайно ж, передавала свої пізнання наступному поколінню. Це   заняття  стало великою професією – учитель. Тільки люди з сильною  витримкою, терпінням і любов’ю до знань можуть називати себе вчителем. Кожна дитина йшла 1-го вересня  до школи у перший клас і знайомилася зі своїм класним керівником, що за сумісництвом стає другою матусею. Зі школою у   нас пов’язані найкращі спогади. Нові друзі, нові вчителі, походи в театри , музеї, участь у різноманітних  святах та заходах.

   Важко сказати, що хтось з вчителів кращий, адже кожен вчитель – це важлива і невідʼємна частина навчального процесу. Я вважаю, що кожен вчитель гідний учнівської любові та поваги. Мені подобаються всі вчителі, які викладають в нашому ліцеї, але все ж таки найбільше  –  Наталія Юріївна. Учитель російської мови та зарубіжної літератури, яка до того ж є моїм класним керівником.

   Наталія Юріївна  завжди стримана, терпляча, вміє почекати. Ми зустрічаємося з нею  щодня: на уроках, під час класних годин і шкільних заходів. Це неймовірно, але вона  встигає все. На її обличчі завжди сяє посмішка і, дивлячись на Наталю Юріївну, нам усім одразу  хочеться працювати старанніше. Саме тому я можу сказати, що Наталія Юріївна не просто вчитель, а Вчитель з великої  літери.

Зелінська Юлія, учениця 7-го класу Херсонського НВК  «ЗОШ ІІ ст. – ЛЖЕП» Херсонської міської ради

 

                               Життя у щасливе майбутнє

                       Вчителі, яким діти зобов’язані вихованням, поважніші ніж батьки: одні дарують нам тільки життя, а інші — добре  життя.

Арістотель

          На життєвому шляху нам зустрічається багато труднощів, які здаються  нездоланними. Для деяких - це олімпіада з математики, а для когось - звичайна вправа у домашньому завданні. Саме з такими труднощами складними чи простими нам допомагає вчитель.
          Він, як ніхто інший, знає, як важко тобі виконати це завдання. Щоб допомогти, залишається після уроків, намагаючись донести до тебе найцінніший скарб майбутнього. Таким учителем для мене є Галина Миколаївна – мій вчитель з української мови.
          Саме вона дає мені поштовх вчити нове кожен урок, кожен день, кожен рік. Найкращою її рисою, на мою думку, є вимогливість. Вона одразу може побачити на що здатен учень і в чому він може стати кращим.  Галина Миколаївна – професіонал своєї справи. Вона знає, що повинен знати учень, як йому допомогти і як знайти з ним спільну мову.
          Окрім цих важливих рис для професії вчителя, Галина Миколаївна  дуже турботлива. Якщо тобі погано, вона завжди допоможе. Якщо не діями, то порадою. Цілковитою загадкою для мене є те, як вона встигає перевіряти по 60 зошитів в день, і при цьому усміхнено, не зважаючи на втому, йти на урок, знаходити нові шляхи подання матеріалу і роботи з учнями.
          Я завжди захоплювалась тим,  як  Галина Миколаївна викладає українську мову, вона прекрасний учитель. Вона ніколи не приносить поганий настрій на свої уроки, а після кожного її уроку дихаєш на повні легені  і відчуваєш шалену жагу до знань. Я залюбки повертаюсь на кожен урок і наполегливо працюю .
          Я вважаю, що ми  діти XXI століття, маємо бути вдячними  нашій владі за те, що ми маємо змогу навчатися у тих школах, у яких хочемо, можемо пізнавати нове і навіть творити щось нове, вносити свої пропозиції. А без вчителя навчання просто не можливе. Тож поважайте вчителя і його працю. Він дарує нам друге життя - життя у щасливе майбутнє.

Луняко Олександра, учениця 7-го класу Херсонського НВК  «ЗОШ ІІ ст. – ЛЖЕП» Херсонської міської ради

 

Я – ЮНИЙ РЕПОРТЕР

     Нас неважко помітити: з виду – зазвичай ми активні, самовпевнені, навіть дещо «зухвалі». І то ж не дивно. Ми – новенькі! Ми – наймолодші в ліцеї!                                                                                              Ми - п'ятикласники, але ще  ми – юні репортери!

     Першого вересня в моєму житті розпочався новий  навий навчальний рік. Мені довелося враз усе кардинально змінити поглянути на таку прозаїчну справу для кожного школяра, як навчання і навіть ставлення до навколишнього світу. І все заради мрії стати репортером.

   Поки що мені доволі складно звикнути до змін у моєму житті, адже тепер  маю  ставати більш самостійною  та відповідальною. Іноді дуже  сумую за своїми однокласниками. І це анітрохи не дивно, почасти важко приховати свою тугу в очах. Але я розумію, що відступати вже нікуди…

   Я дуже вдячна кожному, хто допомагає мені в цих крутих поворотах життя, пристосуватися до навчального і навіть побутового ритму… А ще я вдячна своїм однокласникам і вчителям, які  підтримують і добримсловом, і слушною порадою, і практичною допомогою. Усе це мотивує мене багато вчитися, бути емоційно сильнішою, цінувати дружбу однокласників і вчительську турботу. Мені надзвичайно пощастило з викладачем журналістики. Вона така молодчинка! Олена Юдіна, до речі, колишня випускниця нашого ліцею, для мене   і подруга, і мудрий порадник, і фахівець високого рівня, який допомагає осягнути всі складнощі  та тонкощі майтбутньої професії.

   Зокрема, ось учора я помітила: перед входом до нашого ліцею є шість сходинок. І хоча, як людина спортивна, навіть при дощовій непогоді я їх долаю за мить, однак фактично я зараз лише на першій із них.Проте вже за перші півроку  у ліцеї я впевнилася: за  шість  років  я буду на тій шостій, до якої піднімалися сотні наших ліцеїстів, які колись прийшли  навчатися сюди з інших шкіл   Херсонщини!

Марчук Анастасія, учениця  6-го класу Херсонського НВК  «ЗОШ ІІ ст. – ЛЖЕП» Херсонської міської ради

 

 

Пошук
Архів записів

ліцей журналістики © 2018
Конструктор сайтів - uCoz